Тверда сажка пшениці та ячменю: симптоми, біологія та заходи боротьби

Назва хвороби: Тверда сажка 

Збудник: на ячмені – Ustilago nuda Kell et Sw., на пшениці – U. tritici (Pers.)

Рід: Ustilaginaceae

Коло хазяїв: ячмінь, пшениця, жито

Хвороба поширена повсюдно. Найчіткіше симптоми виявляються на початку молочної стиглості зерна пшениці. 

Джерело інфекції: зacпopeнe зepнo, при oбмoлoтy, oчищeння зepнa cпopи poзпopoшyютьcя тa пoтpaпляють нa зepнo i гpyнт. 

Симптоми: На пшениці перші ознаки хвороби з’являються у фазі молочної стиглості зерна. Уражені рослини дещо відстають у рості, колос у них сплющений, має інтенсивне синьо-зелене забарвлення. Лусочки колосків, як правило, розсунуті в результаті розвитку в зерні збудника хвороби. При роздавлюванні уражених зернівок у фазі молочної стиглості з них виділяється сірувата рідина із запахом триметиламіну (запах гнилих оселедців), у зв’язку з чим іноді тверду сажку називають «смердючою».

Біологія: Оптимальна вологість ґрунту для проростання тіліоспор – 60–70% повної вологоємності. Температурні пороги цього виду гриба дуже великі: мінімум 5°C, оптимум 20°C, максимум 35°C. У лабораторних умовах теліоспори зберігають життєздатність до 25 років

Шкодочинність: сприяє утворенню спорової маси замість зерна зріджує посіви ияк наслідок заражені рослини відмирають. При сильному уражені недобір врожаю становить 15-20% , а то і більше. Висота ін­фікованих рослин зменшується на 15-20%, кількість зернівок в колоссі - на 10-15%.

Заходи захисту: використання здорового насіннєвого матеріалу,стимулювання швидкої появи сходів; дотримання сівозмін; лущення стерні і зяблева оранка ділянок отримання вимог технології вирощування.

Симпоми: На ячмені всі органи ураженого колосу, крім остюків, перетворюються на чорну масу теліоспор, вкриту тонкою плівкою. Теліоспори склеєні у тверді міцні грудочки, тому тверду сажку ячменю ще називають кам'яною. Хвороба проявляється на рослинах під час колосіння. Із пазухи верхнього листка викидається сіро-зелений дещо пелехатий колосок, у якого пізніше відпадають остюки. Всі частини його, крім остюків, перетворюються на чорно-буру масу спор, прикритих прозорою плівкою. Теліоспори склеєні в грудочки і колосок не пилить. Маса теліоспор в колоску спочатку м'яка, а при дозріванні ячменю стає твердою (кам'яною). Вміст колоска руйнується лише під час обмолочування рослин

Біологія: Оптимальна вологість ґрунту для проростання тіліоспор – 60–70% повної вологоємності. Температурні пороги цього виду гриба дуже великі: мінімум 5°C, оптимум 20°C, максимум 35°C. У лабораторних умовах теліоспори зберігають життєздатність до 25 років

Шкодочинність: сприяє утворенню спорової маси замість зерна зріджує посіви ияк наслідок заражені рослини відмирають.При сильному уражені недобір врожаю становить 15-20% , а то і більше. Висота ін­фікованих рослин зменшується на 15-20%, кількість зернівок в колоссі - на 10-15%.
Заходи захисту: використання здорового насіннєвого матеріалу,стимулювання швидкої появи сходів; дотримання сівозмін; лущення стерні і зяблева оранка ділянок отримання вимог технології вирощування.








​​​​​​​