Озимий Ячмінь
Озимий ячмінь – одна з найбільш скоростиглих зернових культур. Він достигає на 8‑12 днів раніше озимої пшениці, що зменшує напругу в період збирання врожаю і дає можливість успішно вирощувати багато культур у післяжнивних посівах. У районах з тривалою теплою осінню озимий ячмінь є цінним попередником озимої пшениці.
Зерно ячменю за збалансованістю незамінних амінокислот – лізину, метіоніну і триптофану – має перевагу порівняно з пшеницею і кукурудзою.
У (багатьох країнах з високорозвиненим тваринництвом озимий ячмінь став основною зернофуражною культурою, площі посіву його в, останні роки збільшилися вдвоє, а в деяких країнах Західної Європи в 4‑5 разів. Різко зросли врожайність і валові збори його в Україні.
Озимий ячмінь має високий потенціал урожайності. В основних регіонах вирощування він здатний давати 60‑80 ц/га і більше зерна. За даними польових дослідів Інституту зрошуваного землеробства УААН урожайність його при зрошенні становить 81‑85 ц/га. Генетичний потенціал існуючих у виробництві, а також нових сортів ячменю інтенсивного типу в умовах зрошення зростає до 80‑120 ц/га.
Біологічні особливості. Насіння починає проростати при 3‑4°С, але найбільш швидко – при 19‑20°С. Для проростання воно поглинає воду в кількості 50% своєї маси. Обмежуючим фактором у широкому поширенні посівів є недостатньо висока зимостійкість озимого ячменю.
Багаторічними дослідженнями Селекційно-генетичного інституту УААН встановлено, що критична низька температура по сортах становить 12‑14°С, але це на 1‑3°С вище, ніж у озимої пшениці. Аналіз погодних умов показує, що температура ґрунту на глибині вузла кущіння рідко знижується до критичного рівня. Це свідчить, що загибель рослини озимого ячменю в багатьох господарствах відбувається не стільки від вимерзання, скільки від порушення технології його вирощування.
Необхідно мати на увазі, що під впливом низьких температур листки ячменю гинуть і набувають бурого кольору, тобто створюють враження загиблих, хоч вузол кущіння у них може бути живий і вони цілком життєздатні для повної регенерації.
Озимий ячмінь належить до рослин довгого дня, для нормального його розвитку потрібне тривале освітлення. Добрі врожаї він забезпечує в умовах високої родючості та на зв'язних ґрунтах. Непридатні для нього заболочені, кислі, сильно засолені й піщані ґрунти. До вологи він вибагливий, але надлишок її переносить погано.
Оптимум водозабезпечення озимого ячменю нижчий, ніж озимої пшениці. Це пояснюється рядом біологічних його особливостей: інтенсивним ранньовесняним ростом, кращим використанням ґрунтової вологи, більш коротким весняно-літнім вегетаційним періодом, відносно обмеженою сумарною площею листкового апарату. Навіть при одних і тих умовах температурного режиму і вологості ґрунту до початку проростання, насіння озимого ячменю поглинає води менше, ніж насіння озимої пшениці.
У сприятливих умовах водозабезпечення посилюються засвоєння води і пожнивних речовин, ріст і розвиток та продуктивність ячменю. При цьому урожай зростає головним чином за рахунок збільшення кількості продуктивних стебел і зерен у колосі, а також їх маси.,
Перезволожений ґрунту послаблює інтенсивність багатьох фізіологічних процесів, негативно впливає на продуктивність ячменю. Це пояснюється погіршенням життєдіяльності кореневої системи, її енергетичного обміну, поглинання поживних речовин і мобілізації мікроорганізмів.
Підвищення передполивної вологості до 85‑90% НВ може бути позитивним тільки при імпульсному і крапельному зрошенні.
Характерною біологічною особливістю озимого ячменю є відносно економна витрата ґрунтової вологи. Так, у дослідах Кримської сільськогосподарської дослідної станції коефіцієнт водоспоживання при зрошенні озимої пшениці становив 800‑1000 і більше, а озимого ячменю – 500‑650 м3/т. Багато вологи він споживає у фазі виходу в трубку, нестача її у цей період призводить до зниження врожаю. За сприятливих умов зволоження восени озимий ячмінь встигає створити добре розвинену кореневу систему. Завдяки цьому він рано навесні інтенсивно розвивається і більш повно використовує запаси ґрунтової вологи. До настання високих температур і дефіциту вологи в ґрунті рослини встигають створити основну масу врожаю. При сівбі в оптимальні строки ячмінь починає кущитися восени і при наявності тепла, вологи і пожнивних речовин в ґрунті дає високий коефіцієнт кущіння.
Хороший стан посівів після виходу із зимівлі є надійним фактором одержання високого врожаю.
Прохолодна погода в квітні – травні сприяє доброму продовженню кущіння ячменю при слабкому ураженні листків хворобами і запобігає ранньому вступу рослин у фазу виходу в трубку. В таких умовах формується нормально розвинений посів, що не уражується хворобами і не вилягає після колосіння.
Сорти. Один з основних факторів одержання високих і стійких урожаїв озимого ячменю – підбір сортів, здатних забезпечити сталі збори зерна за будь-яких погодних умов. Особливо важливо в кожному господарстві вирощувати 2‑3 сорти, різних за екологічними ознаками, що гарантує максимальну врожайність.
В останні роки селекціонери створили і широко впроваджують у виробництво високопродуктивні сорти цієї культури. Порівняно з раніше районованими вони відрізняються підвищеною зимостійкістю, стійкістю проти вилягання і хвороб.
Попередники. Кращими попередниками озимого ячменю на поливних землях є люцерна, кукурудза на силос, рання картопля, баштанні культури. В господарствах Криму озимий ячмінь розміщують після стерньових попередників, де він забезпечує вищий урожай, ніж озима пшениця. Але при цьому слід враховувати, що такі посіви можуть пошкоджуватися хлібною жужелицею.
Можна розміщувати озимий ячмінь і після пізніх просапних попередників – соняшника, кукурудзи на зерно, кормових і цукрових буряків. Ефективне використання цих попередників можливе при збиранні їх і обробітку ґрунту не пізніше, як за З0‑15 днів до початку оптимальних строків сівби.
