Антисептики

Значення антисептиків і дезінфікуючих засобів дуже велике. їх використовують при лікуванні інфікованих ран, уражень мікроорганізмами шкірних покривів і слизових оболонок, для обробки води і їжі, для знезараження медичних інструментів, білизни і т.д.

Антисептики і дезінфікуючі засоби повинні володіти широким спектром дії відносно мікроорганізмів, найпростіших і грибів, характеризуватися малим латентним періодом дії, високою активністю, зокрема в присутності біологічних субстратів. Важливо, щоб препарати були хімічно стійкими і доступними з погляду їх виробництва і вартості.

Важливими вимогами до антисептиків є відсутність місцевої негативної (наприклад, подразливої) дії на тканини, мінімальна всмоктуваність з місця їх нанесення, відсутність алергійного впливу і низька токсичність.

Дезінфікуючі речовини не повинні ушкоджувати оброблювані предмети (змінювати забарвлення, викликати корозію металів тощо), бажана відсутність у них неприемного запаху.

Поширеним критерієм оцінки активності антисептиків е так званий феноловий коефіцієнт – співвідношення концентрацій фенолу і випробовуваного антисептика, в яких речовини мають однаковий протимікробний ефект.

Механізм дії різних антисептиків і дезінфікуючих речовин неоднаковий і може бути пов'язаний з денатурацією білка, порушенням проникності плазматичної мембрани, гальмуванням важливих для життєдіяльності мікроорганізмів ферментів.

За хімічною будовою дані препарати відносяться до таких груп:

• детергенти – церигель;
• похідні нітрофурану – фурацилін;
• група фенолу і його похідних – фенол чистий, резорцин, дьоготь березовий;
• барвники – діамантовий зелений, метиленовий синій, етакридину лактат;
• галогенвмісні сполуки – хлоргексидин, хлорамін Б, розчин йоду спиртовий;
• сполуки металів – ртуті дихлорид, ртуті окисел жовтий, срібла нітрат, міді сульфат, цинку окис, цинку сульфат;
• окислювачі – розчин перекису водню, калію перманганат;
• альдегіди і спирти – розчин формальдегіду, спирт етиловий;
• кислоти і луги – кислота борна, розчин аміаку.

Детергенти, або катіонні мила, володіють миючими і антисептичними властивостями. Вони впливають на багато бактерій і гриби. Одним із таких препаратів є церигель. Він містить катіонний детергент – моночетвертинну амонієву сіль – ацетилпіридиній хлорид, а також полівінілбутираль і спирт етиловий. До цієї групи відноситься ірокал, який має виражену поверхневу активність. Він являє собою моночетвертинну амонієву сіль. Застосовують детергенти для обробки рук хірурга, стерилізації інструментів, апаратури; у звичайних концентраціях подразнення тканин вони не викликають.

Детергенти не можна поєднувати з аніонним милом, оскільки при цьому їх протимікробна активність падає. Дія детергентів знижується також у присутності органічних речовин.

Важливою групою антисептиків є похідні нітрофурану. До них відноситься фурацилін (нітрофурал, нітрофуразон). Нітрофурани володіють широким спектром ДГІ. Вони згубно впливають на грампозитивні і грамнегативні бактерії, найпростіші.