Велика злакова попелиця: опис, шкода та методи боротьби

Повна назва: Велика злакова попелиця

Латинська назва: Sitobion avenae

Родина: попелиці (Aphididae)

Ряд: рівнокрилі (Homoptera)

Поширення: розповсюджена по всій Україні, проте масове розмноження частіше спостерігається в степовій зоні та на території Криму.

Пошкоджує: пшеницю, овес, жито, ячмінь, кукурудзу, рис, дикорослі злаки. Комахи, від яких страждають посіви всіх злакових культур, є переносниками хвороби вірусної етіології та завдають шкоди, висмоктуючи соки з листків та стебел. У пошкоджених місцях стебла та листя втрачають колір, жовтіють, можуть червоніти та згортатися, що може призвести до в'янення та відмирання рослин при великій кількості шкідника. Це може призводити до зниження росту та врожайності рослин, а також погіршення якості врожаю.

Морфологічний опис: довжина тіла 1,6-2,8 мм, по довжині яйцеподібне, зігнуте, без крил, з зеленуватим до жовтуватого забарвлення. Голова вузька, із зігнутими антенами та чорними соковими трубочками, а також вусиками, які заходять за половину довжини тіла. Очі розташовані з боків голови та мають червону до кавового кольору зіницю. Ноги довгі та тонкі з трьома великими сегментами. Живіт потовщений, більш широкий ніж груди, з зеленим або світло-жовтим забарвленням, часто з чорними точками вздовж країв. Хвостик світлий, ланцетоподібної форми у півтора рази коротший, ніж трубочки. Самиці з крилами можуть досягати довжини до 4 мм, у них червонувато-бурі груди та зелене або червонувате черевце. Яйця мають продовжено-овальну форму та чорний колір. Життєвий цикл триває протягом одного року.
Яйця, які були відкладені восени, зимують на озимих колосових та дикорослих злаках. У квітні-травні з'являються личинки-засновниці, які колонізують озимі культури та живуть від 30 до 60 днів. Кожна самка може відтворити від 20 до 40 личинок, а крилаті особини першого покоління розселяються на ярі культури. У серпні-жовтні з'являються самиці-полоноски, які народжують як самок, так і самців. Це останнє покоління з'єднується та відкладає яйця на різні злакові рослини для перезимівлі.

В залежності від кліматичних та географічних умов, забарвлення та форма тіла великої злакової попелиці можуть відрізнятися. Наприклад, в північних регіонах вона може мати темніше забарвлення, а в сухих регіонах - більш вузьке тіло з світлим забарвленням. Також, відмінності можуть спостерігатися в залежності від рослин, на яких живиться шкідник.

ЕПШ: для трьох різних фаз розвитку культур економічний поріг шкідливості такий:

вихід в трубку – колосіння: 6-10 комах/колос при заселенні 50% стебел;
цвітіння – налив зерна: 10-20 імаго/колос при заселенні 60-80% колосів;
початок молочної стиглості зерна: 20-30 комах/колос при заселенні 80-100% колосів.

Природні вороги: хижі комахи: божа корівка, персикова міль, зелена соснова міль, метелики із родини Tachinidae, які відкладають свої яйця на тіло комахи. Гриби: Entomophthora, зокрема Entomophthora aphidis, що є природним біологічним контролером популяції цього шкідника.

Бактерії: Bacillus thuringiensis, що використовується як біопрепарат для боротьби з S. avenae. Комахи-паразити: роди Aphidius, Praon та Binodoxys, що відкладають свої яйця в тіло комахи, що призводить до її загибелі. Велика злакова попелиця має декілька ворогів з числа птахів, таких як мала синиця, зяблик, жайворонок та інші.

Заходи запобігання:

Використання природних ворогів: сприяння поширенню птахів, які полюють на Sitobion avenae.
Використання біологічних засобів: бактерії, гриби та віруси, які можуть знищувати велику злакову попелицю.
Застосування агротехнічних методів: збирання та знищення заражених частин рослин; вирощування ранніх сортів злаків, які менше схильні до ураження цим шкідником; дотримання сівозміни; пізній посів озимих зернових та ранній посів ярих культур в оптимально допустимі строки; лущення стерні після збирання врожаю; рання зяблева оранка; своєчасний контроль злакових бур’янів.

Сума температур для генерації або переходу фази: мінімальна температура для переходу з яєць в личинку: близько 3-4 °C. Температура для розвитку личинок: від 10 до 33 °C, оптимальна температура - 20-25 °C. Температура для розвитку дорослих особин: від 10 до 30 °C, оптимальна температура - 20-25 °C.