Летюча сажка пшениці: симптоми, шкодочинність і методи боротьби

Повна назва: Летюча сажка пшениці

Збудник: Ustilago tritici

Клас: Ustilaginomycetes

Рід: Ustilago

Вражає культури: посіви злаків, такі як пшениця, особливо озимих, кукурудзу.

Летюча сажка - дуже шкідлива хвороба на зернових, а особливо на озимих, що поширена по всій території України.

Джерело інфекції: інфіковані рослини злаків, а також зерно, що містить спори гриба, також джерелами інфекції є заражені рослини, зерно та комахи, а також недостатня гігієна під час збирання та обробки зерна.

Симптоми: Формування чорних, брудних мас на квітках, колосках або інших частинах рослини, зміна кольору рослин, руйнування структури тканин, зміна форми рослин, припинення росту, висипання спор, зниження врожайності.

Летюча сажка кукурудзи (лат. Ustilago maydis) – змінюється колір листків: інфіковані листки кукурудзи можуть змінювати колір на темно-сірий або чорний; змінюється форми китиці: інфіковані китиці кукурудзи можуть бути більш масивними і втрачати свою типову форму, покриваються чорними брудними масами. Летюча сажка на озимих злаках – змінюється колір листків на жовтуватий або коричневий, з’являються плями, які розширюються та зливаються одна з іншою, також інфіковані рослини можуть мати менший розмір, ніж здорові рослини, колос вривається брудними масами.

Біологія: Патогенний організм розвивається протягом двох вегетаційних періодів. У перший рік відбувається зараження, а наступного року з'явилися дозріли теліоспори, що є джерелом зараження. Інфікування відбувається під час цвітіння при температурі повітря в температурі від +18 до 30 °C та високій вологості повітря в межах 70 – 80%. Теліоспори розпорошуються при руйнуванні сажкових мішечків та пропускають на рильце пестика. В результаті цього диплоїдні гіфи, які проростають та проникають у середину квітки, заражають сім'яні бруньки. Гіфи розростаються та формують крапельки жиру у цитоплазмі. Після цього збудник хвороби переходить на стадію спокою та може зберегти життєздатність до трьох років. Хоча сім'яні бруньки заражаються, вони не гинуть.

Після зараження зовнішній вигляд хворобливого зерна є незмінним і наче здоровим. Однак, після висіву в грунт, заражені насінини починають проростати та активувати теліоспори. Проростки утворюють базидії, які після копуляції видають диплоїдні гіфи. Ці гіфи швидко поширюються по стеблу рослини. У колосі гіфи продовжують розростатися, а їх вміст перетворюється на драглисту масу, яка зливається в чорний порошок. Цей порошок містить спори гриба та є джерелом інфекції для інших рослин.

Шкодочинність: Зражені інфекцією рослини не утворюють зерен та мають на 30-40% меншу надземну масу. У випадку широкого поширення грибкової інфекції, врожай пшениці може зменшитися на понад 50%. Крім того, заражені рослини мають знижений вміст білків, а також відзначаються підвищеним рівнем гідролітичних ферментів, що негативно впливає на якість хліба, виготовленого з такого зерна.

ЕПШ: відсоток ураження посівів 0,3 - 0,5 %.

Заходи запобігання: контроль грибів роду Ustilago може бути складним процесом, оскільки ці гриби мають паразитичний характер і можуть поширюватися шляхом повітряних крапель, контакту з рослинами та ґрунтом. Основні методи контролю грибів роду Ustilago включають:

Використання сортів рослин, які менше схильні до ураження грибами роду Ustilago. Для цього можна використовувати гібридні сорти озимої пшениці чи інших зернових, які мають підвищену стійкість до цих патогенів.
Видалення заражених рослин.
Зменшення щільності посівів. Це може бути досягнуто за допомогою належного розсіювання насіння та правильного розташування рослин.
Використання насіння, яке проходить тест на наявність грибових інфекцій.
Забезпечення відповідних умов зберігання продукту, оскільки гриби роду Ustilago можуть розмножуватися в умовах високої вологості та тепла. Тому важливо зберігати продукт в сухому та прохолодному місці.
Ведення систематичного моніторингу за станом рослин та вчасна діагностика захворювань.