Калійні добрива — третій кит системи живлення після азоту й фосфору. Калій у формі катіона K⁺ керує водним режимом, фотосинтезом, транспортом вуглеводів і стійкістю культур до посухи та хвороб. Саме тому калій для рослин входить до трійки основних елементів живлення, а правильне підживлення калійними добривами напряму впливає на врожайність і якість продукції. У цьому матеріалі зібрано все ключове: навіщо потрібен калій, які бувають види калійних добрив, як і коли їх вносити, для яких культур вони критично важливі, як розпізнати калійне голодування та уникнути помилок.
Чому калій такий важливий для рослин? Основні функції
Калій не входить до складу органічних молекул, як азот або фосфор, але працює як універсальний регулятор. Його іон підтримує осмотичний тиск клітинного соку, завдяки чому листок утримує тургор, продихи адекватно реагують на спеку й дефіцит вологи, а коренева система активніше поглинає воду. Калій активує сотні ензимів, що відповідають за синтез крохмалю, білків і олії, пришвидшує завантаження цукрів у флоему та їх транспорт до насіння, коренеплодів і плодів. На практиці це більше крохмалю в картоплі, вища цукристість у буряків, краща виповненість зерна в пшениці та кукурудзи, щільніші плоди у саду й овочах.
Не менш важлива функція — підвищення імунітету. За достатнього калію рослина формує міцні клітинні стінки, менше уражується грибковими хворобами сільськогосподарських культур, краще переносить солоність, холодні ночі та жаркі дні. Працює й синергія: калій для рослин розкриває ефект фосфору, магнію та бору, а дефіцит K⁺ обвалює результат будь-якої схеми підживлень, навіть при достатніх дозах N і P.
Основні переваги калійних добрив
Перше, що дає системне внесення калійних добрив, — стабільність врожаю у стресові роки. K⁺ регулює роботу продихів, зменшує непродуктивну транспірацію й допомагає культурі довше «тримати» тургор за посухи. Друга перевага — якість: крохмалистість і смажувальні властивості картоплі, цукристість буряків, виповненість соняшникового кошика, натура насіння пшениці, забарвлення та транспортабельність плодів. Третя — економіка. Калійні добрива підвищують коефіцієнт використання азоту, зменшують вилягання і втрати при збиранні, покращують лежкість і товарність. Четверта — технологічність: сучасні форми дозволяють працювати і по ґрунту, і через фертигацію, і позакоренево, гнучко підлаштовуючи графік підживлень під фазу розвитку.
Види калійних добрив
Калійні добрива подають калій у вигляді K₂O (умовний показник вмісту). Вибір форми визначають культура, чутливість до хлору, технологія вирощування та доступність води.
Хлористий калій KCl, або калійна сіль. Наймасовіше і найдоступніше джерело калію з вмістом 60±1% K₂O. Висока ефективність на толерантних до хлору культурах і на ґрунтах із достатньою вологістю. Для чутливих культур використовується переважно восени, аби хлорид вимився до весни. Не підходить для фертигації й тепличних схем.
Сульфат калію K₂SO₄, або калімагнезія без магнію (SOP). Містить близько 50% K₂O і 17–18% S у сульфатній формі. Ідеальний вибір для культур, чутливих до Cl⁻, і для систем із підвищеними вимогами до якості (картопля на переробку, овочі, плодово-ягідні). Працює у фертигації, у теплицях і для позакореневих підживлень.
Сульфат калію-магнію K₂SO₄·2MgSO₄, або патенткалі, калімагнезія. В середньому 22–30% K₂O, 9–11% MgO та 20–22% S. Підходить на легкі й карбонатні ґрунти, де бракує магнію, а також під соняшник, ріпак і культури з високою потребою в S.
Нітрат калію KNO₃. Близько 46% K₂O і 13% N у нітратній формі. Чиста сіль для фертигації й листкових підживлень у саду та овочах; швидка дія без хлору, хороша сумісність у бакових сумішах.
Тіосульфат калію K₂S₂O₃ (KTS). Рідке добриво з 25–32% K₂O та 17% S у тіосульфатній формі. Зручний у крапельному поливі, сумісний із більшістю рідких матеріалів, дозволяє стабільно подавати калій і сірку протягом сезону.
Монофосфат калію KH₂PO₄ (MKP). Близько 52% P₂O₅ і 34% K₂O. Інструмент генеративної фази у фертигації та листкових обробках: одночасна подача фосфору і калію без азоту та хлору.
Інші форми. Карбонат калію K₂CO₃ для спеціальних культур і pH-корекції в системах поливу; ацетат калію у деяких рідких міксах; гумати калію як кондиціонери ґрунту. Вони не замінюють базові калійні добрива, але можуть доповнювати схему.
Як правильно вносити калійні добрива?
Калій у ґрунті переважно утримується на колоїдах і смектитно-ілітових глинах, частково фіксується в міжшаровому просторі. Це означає, що K⁺ менш рухомий за нітрат, але на пісках із низькою ємністю поглинання може втрачатися з промивними водами. Звідси головні технологічні рішення.
Ґрунтове внесення під основний обробіток. На середніх і важких ґрунтах хлористий калій і сульфат калію доцільно вносити восени під оранку чи глибоку культивацію. Для KCl це ще й спосіб мінімізувати хлор під чутливі культури: за зиму частина Cl⁻ піде в глибші горизонти.
Передпосівне та припосівне стрічкове внесення. На легких ґрунтах і за інтенсивних технологій частину дози вносять навесні локально в рядок або збоку від насіння. Важливо уникати контакту концентрованої солі з насінням, щоб не знизити схожість.
Фертигація. Для крапельного поливу та теплиць — SOP, KNO₃, MKP, KTS. Робочі концентрації коригують за EC і фазою розвитку. KCl у фертигації не використовують через хлориди та ризики засолення.
Позакореневі підживлення. Для швидкої корекції калійного статусу працюють 1–2% розчини MKP або 1–3% KNO₃ у вечірні години за помірної температури та достатньої вологості повітря. Завжди робіть пробу на невеликій ділянці, особливо у теплицях.
Баланс і конверсії. Норми часто подають у K₂O. Для перерахунку використовуйте коефіцієнти: K = 0,83 × K₂O; K₂O = 1,205 × K. Плануйте дозу з урахуванням аналізу ґрунту, виносу врожаєм, післядії соломи та можливостей зрошення.
Які культури можна підживлювати калійними добривами
Потреба у калії висока у всіх інтенсивних культур, але пріоритети різняться. Картопля чутлива до форми: для продукту на переробку краще SOP або KNO₃, бо KCl знижує сухі речовини і погіршує фритюрні властивості. Цукрові буряки відгукуються підвищенням цукристості за достатнього калію й сірки; надлишок хлоридів небажаний. Соняшник, ріпак і кукурудза добре реагують на K⁺ завдяки кращому транспорту вуглеводів, завантаженню кошика й качана та підвищеній посухостійкості. Зернові колосові потребують калію для стійкого стебла, запобігання виляганню та кращої натури зерна. Сади й ягідники використовують SOP, MKP і KNO₃ для підвищення щільності, смаку та лежкості плодів. Тепличні овочі практично завжди працюють безхлорними формами та фертигаційними схемами.
Ознаки калійного голодування
Дефіцит калію проявляється спочатку на старіших листках, оскільки K⁺ відносно рухомий у рослині. Типові симптоми — світло-зелена кайма, що переходить у буро-іржаві плями по краях листка, «підпали», зморшкуватість, вкорочення міжвузлів, слабке кущення та крихкість стебел. У зернових зростає ризик вилягання, у кукурудзи краї листків «горять», у картоплі знижується крохмалистість і погіршується форма бульб, у буряків падає цукристість, у саду — знижується щільність і смакові показники плодів. Культура гірше переносить посуху, повільніше відновлюється після граду та приморозків, слабше реагує на азотні підживлення. Для підтвердження дефіциту варто поєднувати листкову діагностику з аналізом ґрунту на обмінний калій та оцінкою ємності катіонного обміну.
Коли краще вносити калій?
Стратегія залежить від типу ґрунту і культури. На чорноземах середньо- і важкосуглинистих оптимально закривати основну потребу восени під глибокий обробіток, особливо якщо використовується хлористий калій. На піщаних і супіщаних ґрунтах доцільно переносити більшу частину на весну та працювати стрічковим внесенням або фертигацією, щоб зменшити втрати. Для колосових і кукурудзи критичні періоди — кущення й вихід у трубку, фаза 6–10 листків і закладання генеративних органів; для картоплі — бульбоутворення й налив; для буряків — інтенсивний ріст розетки; для соняшнику — від 6–8 листків до зірочки; для саду — після цвітіння і в період наливу плодів. Позакореневі підживлення правильніше розносити невеликими дозами з інтервалами 7–14 днів, уникаючи спеки та низької вологості повітря.
Висновок
Калійні добрива — це не лише «плюс до врожаю», а й страховка від примх погоди. Грамотна схема включає добір форми під культуру та технологію, баланс доз з урахуванням аналізу ґрунту, розумний розподіл у часі, локальне внесення на легких ґрунтах, фертигацію безхлорними солями та м’які позакореневі корекції у критичні фази. У підсумку рослина отримує стабільний водний режим, сильні стебла, кращий транспорт вуглеводів і вищу якість продукції, а господарство — прогнозовану врожайність і кращу економіку гектару.
