Пирій повзучий: опис, шкодочинність та методи боротьби

Повна назва: Пирій повзучий

Латинська назва: Elytrigia repens L.

Клас: однодольні

Порядок: Тонконогоцвіті

Родина: Злакові

Класифікація за тривалістю життя: багаторічні

Група: озимі

Морфологічний опис: Ця рослина має пряме, голе стебло висотою від 60 до 120 см з підземними стеблами. Її листки є лінійно-ланцетними з плівчастим язичком і без вушок. Суцвіття є прямим вузьким колосом. Коренева система має кореневища, які проникають у ґрунт в перший рік життя на 75 см, другий - на 195, третій - на 250 см. Основна маса кореневищ з бруньками, які можуть проростати, знаходиться не глибше 20 см, а на ущільнених ґрунтах до 8-10 см. Кореневища здатні проростати впродовж всього вегетаційного періоду, аж до заморозків. Рослина дає плоди в формі зернівок, які мають сірувато-зелений колір. Одна рослина здатна формувати до 12 тис. насінин за сезон. Розмір зернівки складає від 6 до 10 мм в довжину, 1,25-1,75 мм у ширину та 1-1,25 мм у товщину. Маса 1000 зернівок складає від 3 до 4 грамів. Насіння може проростати з глибини 7-10 см за температури від 2 до 30 градусів за Цельсієм. 

Засмічує: пшеницю, ячмінь, соняшник, сою, кукурудзу, цукровий буряк, картоплю, горох та інші культури, пари.

Шкодочинність: конкурує з рослинами за вологу, що може призвести до висихання та загибелі сільськогосподарських культур. Важливим фактом є те, що пирій повзучий може бути носієм патогенних мікроорганізмів, які в свою чергу можуть спричиняти захворювання сільськогосподарських рослин і як наслідок – до зниження врожаю.

ЕПШ: для пшениці, ячменю – 5-10 рослин на м², для кукурудзи та соняшнику – 2-4 рослин на м², для картоплі та цукрового буряка – 1-2 рослин на м².

Заходи запобігання: пробудження бруньок, подрібнення кореневищ на якомога менші частини, щоб наступними заходами, головним чином зяблевим обробітком ґрунту, забезпечити їх виснаження (удушення, висушування або виморожування) і загибель.

Складності в контролі: має потужну систему коренів, яка дозволяє швидко поширюватися та займати велику площу землі, тож при контролі варто звертати увагу на знищення кореневої системи, а не вегетативної маси.