Карликова сажка пшениці: симптоми, шкодочинність та методи захисту

Повна назва: Карликова сажка пшениці

Збудник: Tilletia controversa Kuehn

Клас: Exobasidiomycetes (екзобазидіоміцети)

Рід: Tilletia

Вражає культури: жито, пшениця, дикорослі злаки (окрім пирію)

Посіви, уражені карликовою сажкою, фактично не дають урожаю, хоча ця хвороба в Україні не є карантинною, тому її немає в переліку регульованих шкідливих організмів України. Поширена переважно в Західних областях Україні.

Джерело інфекції: Уражене спорами насіння, ґрунт. Переносниками інфекції можуть бути також дикі злаки. Зараження рослин відбувається до виходу в трубку, особливо в місцях з мілкою заробкою насіння.

Симптоми: Зовні хвороба надзвичайно подібна до твердої сажки, але відрізняється своїми біологічними та екологічними особливостями. Хворі рослини проявляють симптоми карликовості дуже кущаться, мають до 30 стебел і більше. Довжина таких стебел, зазвичай в 2-4 рази менша здорової рослини. Уражений колос щільний і скорочений, іноді не виходить з піхви верхнього листка, а в окремих випадках на високому агрофоні спостерігається галуження колоса.Теліоспори кулясті, діаметром 19-27 мкм. Їх оболонка коричнева і мають чітко виражену сітчастість. Життєздатність може зберігатися до 7-9 років.

Біологія: Карликова сажка - це грибкова хвороба, спори якої можуть проростати лише на поверхні ґрунту. Для утворення інфекційного міцелію та проростання спор необхідна відповідна температура - від 0 до +5 градусів Цельсія - протягом 3-5 тижнів, а також слабке освітлення (від 100 до 150 лк). Зараження озимої пшениці відбувається в момент появи сходів і триває до початку виходу в трубку. Зараження озимої пшениці відбувається на поверхні ґрунту від появи сходів до початку виходу у трубку.

Шкодочинність: Карликова сажка пшениці призводить до деформації всієї рослини в цілому. При цьому відбувається ураження зерна пшениці, яке чорніє та втрачає товарні якості. Дуже часто заражені посіви не дають урожайності взагалі.

Заходи запобігання: Найбільш ефективними заходами є дотримання сівозміни, відмова від надранніх строків посіву, контроль злакових бур’янів – переносників інфекції.