Повна назва: Американський білий метелик
Латинська назва: Hyphantria cunea
Родина: ведмедиці (Arctiidae)
Ряд: лускокрилі (Lepidoptera)
Поширення: карантинний шкідник родом з Північної Америки і був завезений до Європи. У південних і західних областях України цей шкідник є найбільш шкодочинним. Обмежено розповсюджений майже по всіх областях України.
Пошкоджує: завдає шкоди близько 250 видам плодових, декоративних, лісових та інших культур, а за деякими даними, ця кількість перевищує 300 видів. Цей шкідник особливо серйозно пошкоджує рослини, такі як шовковиця, клен, горіх, яблуня, груша, слива, вишня, черешня, тополя та інші. В умовах нашої країни перше покоління цього шкідника майже завжди проходить розвиток на шовковиці, тоді як друге покоління вже на кленові, горіхові, яблуні та інших плодових деревах.
Гусениці цього шкідника можуть об’їдати все листя на деревах і обплітати гілки павутиною, таким чином створюючи гнізда. Пошкодження такого роду насаджень спричиняє порушення процесів обміну речовин у рослин і призводить до їхнього послаблення. Це в свою чергу призводить до зниження врожайності плодових культур і погіршення їхніх захисних, декоративних та естетичних функцій. Окремі рослини стають вразливими і можуть загинути, особливо при повторних пошкодженнях. Тенденція вести колоніальний спосіб життя, що включає створення павутинних гнізд, становить особливу загрозу для окремо зростаючих дерев.
Морфологічний опис: метелик має розмах крил близько 4-5 см. Крила його білосніжного кольору з шовковим блиском. Тіло покрите густими білими волосками, а вусики чорного кольору з білим нальотом, в самок вони ниткоподібні, а в самців перисті. Ноги світло-жовтий кольору.
Розмір яєць становить 0,6-0,7 мм, вони кулясті, гладенькі, блакитнуваті та іноді жовтуваті. Гусениці на початкових стадіях розвитку мають світло-жовтий колір, голова, грудний щиток і грудні ноги чорного забарвлення. По спині простягаються два ряди чорних або світло-жовтих бородавок, а по боках — чотири ряди. На кожній бородавці є чорні та білі волоски.
Гусениця, яка закінчила живлення, має довжину тіла 3-4 см і спинна сторона її тіла оксамитово-коричнева, а по боках простягаються жовті смуги з помаранчевими бородавками. На цих бородавках розташовані тонкі світлі волоски і декілька чорних волосків. Голова і ноги гусениці чорними забарвлення. Лялечка має розмір 1-1,5 см і спочатку має лимонно-жовтий колір, який з часом змінюється на темно-коричневий. Вона знаходиться в пухнастому коконі темно-сірого кольору.
Лялечки зимують під відмерлою корою дерев, серед рослинних залишків, у тріщинах і щілинах парканів, під навісами та інших захищених місцях. Літ метеликів навесні відбувається нерівномірно, іноді може відбуватися протягом місяця. Перші метелики з'являються в кінці квітня або на початку травня. Середня тривалість їх життя становить від 6 до 14 днів. Вони переважно активні в сутінковий період.
Самки відкладають яйця групами, складаючи їх на верхній і нижній стороні листків або на трав'яній рослинності. Кожна кладка може містити від 300 до 500 яєць, які покриваються тонким прозорим пушком. Загальна плодючість може досягати від 1200 до 1500 яєць. Ембріональний розвиток проходить від 5 до 10 днів. З третьої до четвертої стадії розвитку вони живуть разом і обплітають листя павутинням. Починаючи з п'ятої стадії, вони розповзаються і переходять до індивідуального способу життя.
Гусениці активні вночі та до світанку, протягом дня вони перебувають на нижній стороні листка. При температурі нижче 5-6 °C вони припиняють живитися. Гусениці можуть існувати до 15 днів без їжі. Гусениці розвиваються протягом 45-54 діб, під час розвитку вони линяють 6-7 разів. Вони шукають місця для заляльковування, де можуть бути захищені. Метаморфоз з лялечки до метелика займає від 9 до 14 днів.
У липні-серпні настає період льоту метеликів другого покоління. Самки роблять кладки від 2000 до 2300 яєць. Гусениці, закінчивши свій розвиток, заляльковуються в серпні-вересні та залишаються в стані лялечки до наступної весни. У південних областях України шкідник проходить розвиток у двох поколіннях.
ЕПШ: 20% пошкодженого листя після розпускання бруньок.
Природні вороги: природними ворогами є деякі види трихограм, такі як Trichogramma cacoeciae, T. pintoi, T. evanescens, T. telengai – вони заражають і паразитують в яйцях шкідника. Клопи з родин Nabidae і Myridae є природними ворогами та поїдають яйця метелика, так само діють оси, туруни, павуки, золотоочки, скорпіонові мухи. Види із родин іхневмоніди, браконіди, хальциди, птеромаліди, тахініди, відіграють важливу роль у скороченні популяцій американського білого метелика.
Заходи запобігання: обов’язкове виконання комплексу карантинних заходів, які спрямовані на обмеження поширення шкідника. В осередках поширення метелика треба зрізати і спалювати гілки з павутинними гніздами. Для запобігання розповсюдження американського білого метелика необхідно ретельно перевіряти імпортні та вітчизняні вантажі, пакувальний матеріал і транспортні засоби, що надходять з карантинних зон. Також рекомендується регулярно оглядати багаторічні насадження.
Сума температур для генерації або переходу фази: оптимальна температура для ембріонального розвитку становить близько 25-30 °C; для активного росту та розвитку гусениць оптимальна температура коливається в межах 25-30 °C; для лялечки оптимальною температурою є 20-25 °C, така ж температура є оптимальною для льоту метеликів.
Коментар Growex Market: американський білий метелик — небезпечний карантинний шкідник, який завдає шкоди багатьом культурам, зокрема плодовим і декоративним деревам. Ефективний захист ваших насаджень передбачає не лише дотримання профілактичних заходів, а й використання надійних біопрепаратів. Ми рекомендуємо використовувати для знищення американського білого метелика такі препарати, як Бітоксибацилін — для швидкого і безпечного знищення гусениць, або Лепідоцид — для тривалого контролю чисельності шкідника.
Ці біопрепарати є перевіреним рішенням для захисту від гусениць американського білого метелика, не завдаючи шкоди навколишньому середовищу та безпечні для корисних комах. Пам’ятайте: видалення павутинних гнізд і регулярний моніторинг стану насаджень також допоможуть мінімізувати ризики зараження.




