Макроелементи – це елементи живлення сільськогосподарських культур, кількість яких у ґрунті та рослинах становить від декількох до сотих часток відсотка. Основними серед них вважаються: N (азот), P (фосфор) та K (калій). Саме в них рослини відчувають найбільшу потребу та саме їх найкраще засвоюють.
N (азот)
N (азот) – це один з головних елементів живлення рослини, який входить до складу білкових речовин та інших життєво необхідних органічних для рослини сполук. В деяких рослинних білках вміст азоту становить від 14,7% до 19,5%. В розрахунку на суху речовину може коливатися від 0,4% до 5%. Найбільше азоту знаходиться в насінні зернових культур (1,5 – 3%) і зернобобових (2,5 – 5%) в сухій речовині. В той час, солома зернових злаків містить його в кількості не більшій за 0,4 – 0,6%.
На відміну від інших елементів, саме в азоті всі рослини відчувають найбільшу потребу, а удобрення ним має найбільший вплив на врожай. За регулярного азотного живлення культур, значно пришвидшується їх зростання, затримується старіння організму, продовжується термін життєдіяльності листків, синтез білків проходить швидше. При оптимальному живленні азотом, рослина здатна утворювати міцніші стебла, листя набуває інтенсивного зеленого кольору, репродуктивні органи формуються краще, цим самим підвищується продуктивність. Проте надмірне живлення, як і нестача азоту, здатне порушити нормальну життєдіяльність рослин, та призводить до небажаних наслідків.
Дефіцит азоту як ризик для врожаю
За азотного дефіциту зростання та розвиток рослини проходить повільніше, продуктивність значно зменшується. Перш за все, при нестачі азоту змінюється колір листків. Знебарвлення починається від верхівки до країв нижніх листків. Поступово, з яскраво-зелених вони стають світлими, потім жовтіють. Процес жовтіння включає в себе і відмирання листків.
Азотний дефіцит помітний за затримкою росту рослин, тоншають та слабшають стебла, зменшуються листки, репродуктивні органи розвиваються слабше. Азотне голодування найкраще помітне на молодих рослинах, завдяки чому можна вчасно розпочати підживлення. На пізніх фазах розвитку рекомендується проводити хімічну чи інші види діагностики.
Р (фосфор)
P (фосфор) – засвоюється рослинами значно менше, ніж азот, проте є вкрай важливим для їх життєдіяльності. В рослинах його вміст, з розрахунку на суху речовину, становить від 0,5% до 1%.
Найбільше фосфору міститься в репродуктивних органах рослини (у 3-6 разів більше, ніж у молодих чи вегетативних частинах рослини), саме через це синтез органічних речовин відбувається значно швидше. Достатня кількість фосфору повинна бути в насінні, адже саме воно впливає на подальше формування кореневої системи, за допомогою якої рослини здатні краще засвоювати поживні речовини та вологу з ґрунту, що впливає на швидке формування наземної маси. Всі процеси, пов’язані із заплідненням квітки, формуванням та достиганням плодів, стимулюються оптимальним живленням рослини фосфором.
Чим небезпечний дефіцит фосфору
Дефіцит фосфору на ранніх стадіях розвитку не можливо компенсувати наступним нормальним підживленням. Вплив нестачі фосфору на початку зростання рослини, має наслідки в подальшому. Це виявляється в низькорослості, пригніченості, пізньому початку цвітіння та дозрівання плодів, листки дрібні. Поступово, нижні листки стають темно-зеленими чи тьмяно-сірими. З часом починають скручуватися і передчасно відмирають.
К (калій)
К (калій) – в рослині міститься і, розташовується переважно в цитоплазмі та вакуолях. Він досить легко вимивається дощами, а найбільше – зі старого листя. Зі старих органів рослини калій переміщується в молоді, де виконує свої функції повторно. Вегетативні органи містять більшу кількість цього елементу, ніж коренеплоди та бульба, але це не стосується зернобобових. Таким чином, листя картоплі, соняшнику та цукрового буряку містять 4 – 6% калію, солома зернових – від 1 до 1,5, капуста до 0,5% в сухій речовині, коренеплоди від 0,3 до 0,6%.
Якщо рослина на достатньому рівні забезпечена калієм – вона стійка до посухи, нормально витримує вплив як низьких, так і високих температур. Це пов’язано з тим, що калій сприяє ефективному використанню вологи кореневою системою, бере участь в обміні білків та вуглеводів, активує діяльність ферментів.
Нестача калію – ризик низької врожайності
Дефіцит калію викликає затримку біохімічних процесів в рослинному організмі, через що погіршується обмін речовин. У такому випадку молода рослина починає жовтіти, поступово набуває бурого кольору, а згодом повністю відмирає. Старіші листки починають відмирати з верхівки, потім по краях, а тоді й між жилками. Так звані «опіки» на краях листків, дрібна іржа на пластинках є головною ознакою калійного голодування. Рослина, яка страждає від дефіциту калію стає ламкою та починає в’янути, репродуктивні органи розвиваються з значною затримкою, зерно щупле та має погану схожість.
Надмірна кількість калію в рослинному організмі також має погані наслідки. За таких обставин листки вкриваються блідими плямами, які згодом буріють, потім листя відмирає і опадає. Ріст і цвітіння проходить повільно. Якщо ґрунт перенасичений цією речовиною – відбувається магнієве голодування рослини.
Потреба в елементах живлення залежно від періоду вегетації
Важливим моментом є те, що в різні періоди вегетації рослини потребують різних елементів живлення. Наприклад, фосфор (P) найбільш необхідний культурам під час проростання. Азот (N) найбільше необхідний під час закладання злаків у зернових (цей період збігається з появою 3 – 4 листків). Кожна окрема культура має свої особливі періоди засвоєння кожного з елементів живлення, які слід враховувати при удобрюванні рослин.
