Закінчилися жнива і по всій країні стоїть смог від палаючої стерні, вітер перекидає полум’я навіть на ті поля, де солому зберігали для інших цілей. Адже не секрет, що солома широко використовується у господарствах, як добриво чи корм для тварин. А так як різні культури в більшій або меншій кількості виносять з грунту поживні речовини, аграрії все частіше ставлять собі питання, як раціонально збалансувати витрачені макроелементи. Тож після жнив фермер стоїть перед вибором - прибрати солому з поля, заробити її в грунт чи спалити. На кожен із цих варіантів є свої за та проти. Розглянемо їх у статті.
Чому при всіх існуючих заборонах аграрії продовжують палити стерню?
- У господарстві банально немає необхідної техніки
- Аграрій ставить собі за мету знищити патогенну мікрофлору у грунті і насіння бур’янів
- При інтенсивних технологіях на полі може залишитись велика кількість побічної продукції, яку важко переробити і немає куди збути
- Наступної культурою для посіву планується ріпак, для якого важливо створити гарне насіннєве ложе, що часто не можливо через погано подрібнені рештки
Недоліки спалювання стерні:
- Знищуються корисні мікроорганізми, які здатні підвищувати родючість грунту
- Витрачається велика кількість органічної речовини, яка є в соломі (вуглець, азот, фосфор, калій тощо). До 30-40 кг азоту на 1 га.
- Зниження вмісту гумусу до 5 см у грунті
- Зниження якісних показників грунту та вмісту вологи
Палити стерню не можна: це заборонено законодавством України. Тому часто фермери забирають пожнивні рештки з поля у вигляді тюків чи валків і збувають їх у сферу тваринництва або використовують в своєму господарстві для підстилки худобі. Часто такі решти повертаються на поля у вигляді органічної продукції, що несе додаткову користь у підживленні азотом.
Гіршим варіантом буде неправильна заробка пожнивних решток у грунт. Це може призвести до негативних наслідків на культурі. Так, коли у розкладанні пожнивних решток беруть участь анаеробні бактерії, відбувається процес гниття, утворюються шкідливі для рослини фенольні сполуки. Культура може зупинятись у рості і жовтіти. Також великим стресом для рослини може бути глибоке заорювання пожнивних решток за допомогою плугу і утворення таким чином плужної підошви, через яку культура недоотримує поживних речовин з грунту.
Яким методом та на яку глибину правильно заробляти солому?
На зернових колосових співвідношення побічної продукції до основної - приблизно 1:1. Це означає, що якщо Ви скосили 5 тонн пшениці, Ви матимете на полі 5-6 тонн пшениці (можна точніше порахувати за допомогою коефіцієнту).
Вважається, що заробка в грунт має відбуватись на 2-3 см до 1 т соломи. Якщо ж кількість решток перевищує 5 т, заробку у грунт має бути мінімум на 10 см.
Як прискорити розкладання соломи у грунті?
Найперше треба розуміти, що пожнивні рештки треба заробляти у грунт в подрібненому вигляді для того, щоб з ними працювали аеробні бактерії і перетворювали їх на гумус. Для розкладання побічної продукції зернових на 40-50% потрібно близько 2-4 місяців. Повне перетворення соломи в гумус може тривати й до 3 років. Швидкість розкладання залежить від таких показників:
- склад пожнивних решток (скільки целюлози в соломі)
- гранулометричний склад грунту
- мікробіота грунту
- забезпеченість грунту пожнивними елементами
Найпопулярніший метод прискорення розкладання - внесення у грунт азоту. В більшій чи меншій кількості, залежить від попереднього вмісту цієї речовини у грунті. Тут буде доцільним аналіз грунту із створенням картограми поля, по якій ви розумітимете, де потреба в азоті найбільша.
Мінералізація соломи відбувається приблизно у співвідношенні 60 вуглецю до 1 азоту на зернових. Таким чином для розкладання 1 т побічної продукції нам потрібно 10-15 кг азоту. А це майже 60 кг азоту на гектар.
Для внесення азоту по стерні рекомендуються добрива в амонійній формі. Найкраще працюють по рештках аміачна селітра, сульфат амонію, КАС. Карбамід також можливо вносити по стерні, але для цього добрива потрібні додаткові умови - сприятлива температура і достатня кількість вологи, щоб добриво розчинилось у грунті. Бажано вносити рідкі азотні добрива після лущення стерні ввечері, після чого обов’язково задискувати внесене добриво разом із соломою в грунт. Варто пам’ятати, що рівномірне розподілення решток по полю - запорука швидкої мінералізації соломи, адже на місцях скупчення пожнивних решток важко зробити сім’яложе, що ускладнить посів і призведе до негативних наслідків.Крім цього для насичення грунту азотом використовується метод внесення рідких органічних добрив. Непоганим варіантом для удобрення є використання сидеральних бобових культур.
Економіка використання соломи у вигляді добрива
Поживні елементи, які містяться в соломі:
- вуглець 40-45%
- азот 0,5%
- калій 1%
- фосфор 0,2%
Тобто при урожаю 6 тонн пшениці, матимемо такий розрахунок вуглецю:
6000 кг * 0,40 = 2400 кг вуглецю
Оптимальним співвідношенням азоту до вуглецю для повної компенсації буде 1:30. Таким чином, 2400/30=80 кг азоту у діючій речовині
80 кг*0,32 (КАС)=230 кг/га у фізичній вазі добрива.
Підсумуємо основні помилки при перетворенні соломи в добриво:
- Нерівномірне розподілення пожнивних решток по полю
- Заорювання соломи на глибину більше 30 см
- Погане подрібнення соломи
- Лущіння стерні без задисковки
- Заробка решток без врахування вмісту азоту та гранулометричного складу грунту
Важливо розуміти, що солома, зароблена в грунт - це не тільки законсервована пожива. На продуктах розкладу у грунті з часом формується позитивна мікрофлора. Цей азотобактер з року в рік сприятиме підвищенню родючості грунту, підвищення його якісних показників. Тому правильна компенсація поживних елементів у грунт дасть гарний старт для розвитку наступних культур і зекономить Вам гроші в майбутньому сезоні.
