Сидерати - це рослини, які вирощують у якості "зеленого" добрива перед сівбою основної культури з метою збагачення ґрунту поживними елементами. Вирощування сидератів дає цілий РЯД ПЕРЕВАГ, а саме:
- збільшує запаси гумусу в ґрунту, завдяки чому зростає родючість орного горизонту, відбувається його насичення азотом, фосфором та іншими корисними елементами;
- знижує рівень pH (кислотність) ґрунту;
- коренева система сидератів структурує та розпушує ґрунт, що покращує його стійкість до розмивання та аерацію;
- потужна вегетативна маса сидератів пригнічує бур'яни та захищає поверхню ґрунту від надмірного впливу сонячних променів;
- швидке розкладання приораних сидератів покращує зберігання вологи в ґрунті;
- відмерлі залишки сидератів є харчовою базою для хробаків, бактерій і іншої ґрунтової біоти, що додатково підвищує якість ґрунту.
У якості сидератів можна вирощувати будь-яку культурну рослину та навіть деякі види бур'янів (але останні лише до формування генеративних органів), завдяки чому вирощування сидератів можливе у всіх ґрунтово-кліматичних зонах України. Але найчастіше для зеленого удобрення вирощують білу гірчицю, жито, ячмінь, гречку, овес, люпин, фацелію, вику або ріпак. Вибір культури для сидерального посіву залежить від стану ґрунту, його кислотності, способу використання зеленої маси сидерату тощо.
За способом використання зеленої маси сидерати поділяють на:
- повного використання (приорюють усю сформовану рослинами масу);
- укісні (приорюють вегетативну масу сидератів, вирощених поза сівозміною);
- отавні (перший та другий укоси йдуть на зелений корм худобі, після чого проводять приорювання післяжнивних та кореневих решток).
Однією з найбільших проблем (окрім необхідності додаткових витрат на закупівлю посівного матеріалу, проведення сівби тощо), що постають перед аграріями під час вирощування сидератів, є загортання біомаси в ґрунт. Велика кількість культур, що використовуються у якості сидератів, формують потужну надземну масу (близько 200 ц/га), яку неможливо якісно заорати в ґрунт без додаткової обробки. Це призводить до необхідності проведення перед оранкою інших технологічних операцій. Наприклад, перед оранкою проводять обробку посіву за допомогою дискових агрегатів в 1-2 сліди. За 3-4 доби після того, як сидерат починає в’янути, проводять повторне лущення та лише після цього приступають до оранки. Також можливе коткування посіву з проведенням подальшої оранки у напрямку проходу котків.
Догляд за сидеральним посівом залежить від того, який тип посіву був обраний:
- самостійні посіви сидератів займають поле протягом одного вегетаційного сезону або його частини. Наприклад, сидерат можна висіяти у часовому проміжку між збиранням основної культури та сівбою озимих. Варто пам'ятати, що економічно доцільно вирощувати самостійні сидерати ЛИШЕ у якості парів під озимі культури;
- ущільнені посіви сидератів - одночасне вирощування на полі основної культури та сидерату, що висівається у міжряддя;
- післяжнивні сидерати вирощують за умов теплої, вологої й тривалої осені;
- осінні посіви сидератів можливі лише у регіонах з м'якою зимою (Крим та Південний Степ України). Посів таких сидератів проводять на початку осені, а приорювання - навесні наступного року;
- кулісні посіви. Чергування на одному полі основної культури та сидерату у вигляді смуг з подальшим скошуванням "зеленого" добрива на найближчу смугу культури. Такий тип вирощування сидератів найбільш поширений на схилах, де застосовується для запобігання водній ерозії ґрунтів.
Важливими перевагами догляду за сидеральними посівами є відсутність потреби в обробці їх ЗЗР та внесенні мінеральних добрив.
Вирощування сидеральних культур підходить для всіх господарств нашої країни. А якщо у Вашому господарстві бідні ґрунти, то такий спосіб удобрення є просто необхідним задля підвищення урожайності основних культур.
